КП ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ

 СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ ) ДІЙ ПІД РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК

 

 

На специфіку засобів підготовки, вчинення і приховування крадіжок істотно впливає обстановка вчення даного злочину. Аналізуючи реаль­ну обстановку, що склалася, злочинець прагне максимально використа­ти її для реалізації своїх злочинних задумів, пристосуватися до неї, знайти в ній слабкі ланки, змінити її в потрібному напрямку. Відповід­но, специфіка проведення окремих слідчих (розшукових) дій, їх ком­плексів, визначається особливістю способу вчинення цього виду злочи­нів і тактико-психологічними задумами злочинця при їх вчиненні.

Огляд місця події під час розслідування крадіжок є однією з най­більш інформативних слідчих (розшукових) дій. Результати огляду до­зволяють побудувати версії та спланувати подальші дії щодо їх переві­рки.

До виїзду на місце події необхідно:

– забезпечити його охорону з тим, щоб обстановка крадіжки залишилась недоторканною,

– ви­значити, хто повинен взяти участь в огляді (поняті, спеціаліст- криміналіст, спеціаліст-кінолог, співробітник оперативного підрозділу, посадові і матеріально відповідальні особи, потерпілі, свідки тощо);

– визначити комплект техніко-криміналістичних засобів та перевірити їх справність.

По прибуттю на місце події необхідно:

– провести бліц-опитування потерпілого;

– провести інструктаж учасників ОМП;

– видалити сторонніх осіб з місця події.

Визначивши учасників огляду, його межі, здійснюють фотографування місця події.

При детальному огляді першочергово обстежують місце проникнення злочинця до майна: двері, вікна, балкони, дахи, стелі, під­логи, засувні пристрої, їх розміщення і стан.

Сліди рук необхідно шукати, керуючись версією про дії злочинця: на засувних пристроях, вікнах, дверях, пакувальних матеріалах, пляш­ках, касових апаратах, сейфах, посуді та інших предметах.

Сліди зна­рядь злому можуть знаходитися на замках, петлях дверей, накладках та інших частинах вікон і дверей, а також навколо них.

З метою виявлення слідів ніг і транспортних засобів оглядаються припустимі шляхи зник­нення злочинців. Особливо уважно оглядаються предмети з явними слідами злочину (відкриті і пошкоджені шафи, ящики і кришки пись­мових столів, шкатулки, предмети пакування). Під час огляду встанов­люється також наявність у потерпілого технічних паспортів, фабричних ярликів, етикеток, товарних чеків, пакувальних матеріалів від викраде­них предметів, зразків матеріалу, з якої виготовлені викрадені речі тощо.

Для організації розшуку підозрюваного звертається увага на пошук і вилучення мікрослідів, залишених злочинцем на місці події. Це можуть бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу то­що. Іноді з метою ускладнити розслідування злочинці посипають під­логу тютюном, молотим перцем, поливають сильно пахучою рідиною, бензином, сумішшю на ефірній або ацетоновій основі. Частинки тютю­ну, перцю, інших мікрослідів, а також предмети з запахом вилучаються і ретельно пакуються.

Під час огляду місця події по даній категорії кримінальних проваджень виявляються і фіксуються негативні обста­вини, що вказують на можливе інсценування крадіжки, а також встано­влюються такі фактичні дані:

а) хто вчинив крадіжку, скільки осіб брало участь у реалізації зло­чинного наміру, їх прикмети;

б) шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транспортний засіб, використаний злочинцем;

в) чим і як давно здійснено злом, чи був злочинець достатньо досві­дчений, які його фізична сила і звички, тривалість крадіжки, сліди зло­чинця і його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитися на самому злочинцеві, його одязі, знаряддях злочину (частинки певної породи дерева, сліди кіптяви, мастила, штукатурки, фарби тощо);

г) предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову.

Допит потерпілих (при крадіжці особистого майна), свідків із числа матеріально відповідальних осіб і керівників підприємств, установ, організацій тощо має за мету вста­новити певні обставини.

1. За фактами крадіжки з підприємств, установ, організацій тощо:

– що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки викрадених пред­метів (назва, призначення, місце і час виготовлення, матеріал, клейма, товарні знаки, упаковка тощо); чи залишилися предмети більш цінні, ніж викрадені;

– час виявлення крадіжки;

– коли востаннє здійснювалася перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей;

– який режим робо­ти підприємства;

– хто має доступ до сховищ, як вони охороняються, чи перевіряється приміщення перед закінченням роботи, чи не було відхи­лень від розпорядку роботи в день крадіжки;

– якщо були, то які і за чиєю вказівкою, хто міг знати про ці відхилення;

– чи не з’являлися перед кра­діжкою підозрілі особи, якщо так, то чим вони цікавились і які їх при­кмети;

– чи є на підприємстві охоронна сигналізація, як вона працює, її стан після крадіжки;

– чи є охорона, хто саме охороняв об’єкт у день кра­діжки;

– чи було звільнено кого-небудь перед крадіжкою з підприємства, за що, коли саме, як характеризуються ці особи, їх місцезнаходження в даний час;

– чи були раніше на даному підприємстві крадіжки або замахи на крадіжки, про які не повідомлялося до поліції;

– як вони вчинялися, що саме і за яких обставин злочинець крав або намагався вкрасти;

– що сприяло вчиненню крадіжки (недоліки в роботі підприємства, організа­ції охорони, упущення в підборі кадрів тощо).

Якщо під час огляду або з інших підстав виникла версія про інсце­нування крадіжки матеріально відповідальною особою з метою прихо­вати факт крадіжки, при допиті додатково слід вияснити:

– де знаходи­лась ця особа і чим займалася в період крадіжки;

– як давно працює на цьому підприємстві;

– які зауваження були по роботі, чи були нестачі то­варно-матеріальних цінностей, причини їх виникнення, ким вони вияв­лені, яких заходів було вжито для відшкодування шкоди;

– чи підозрює кого-небудь допитуваний у вчиненні крадіжки, на якій підставі.

2. За фактами крадіжки особистого майна громадян:

– що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товарні чеки, фотографії цих речей), чи залишились у потерпілої речі, аналогічні викраденим;

          – де знаходилися викрадені речі, хто знав про їх існування місцезнаходження;

– час виявлення і вчинення крадіжки, за яких обставин вона вчинена;

– які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці сприятливі умови;

– кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки;

– хто із сторонніх осіб був перед крадіжкою у нього в квартирі (бу­динку) і виявив інтерес до його майна.

Допитом свідків встановлюються дані про:

– прикмети підозрюваного,

– час і спосіб вчинення крадіжки,

– сліди або предмети, які залишили злочинці на місці злочину,

– викрадені предмети та їх індивідуальні осо­бливості,

– напрямок, в якому зникли злочинці, транспортні засоби тощо.

Сусіди можуть дати показання про:

– час вчинення крадіжки,

– підо­зрюваних та їхні прикмети,

– обставини, за яких була виявлена кра­діжка,

– осіб які заходили в квартиру або з’являлися біля будинку напередодні крадіжки.

Допитуючи осіб, які затримали злочинця на міс­ці злочину, слід встановити:

– за яких обставин вони його помітили,

– що навело їх на думку про вчинення ним крадіжки,

– які дії вжиті ними для затримання,

– як поводив себе затриманий (чи виявив опір, чи намагався втекти, позбутися викраденого майна),

– чи не було у нього співучасни­ків.

Працівники ломбардів можуть повідомити прикмети зо­внішності осіб, які здали речі з числа викрадених. Допитую­чи охоронців, слід з’ясувати час заступання їх на зміну, місцепере­бування під час чергування, в тому числі в період вчинення крадіжки, коли і ким вона виявлена, чи не відлучалися вони з посту, коли і куди саме.

Допит підозрюваного проводиться після затримання, особистого обшуку і освідування, обшуку за місцем проживання. Слід запропону­вати допитуваному розповісти про факт крадіжки, пояснити, коли в зв’язку з чим виник намір учинити крадіжку, чи була підготовка до неї, хто сприяв крадіжці або знав про неї, як вчинена крадіжка, чи викорис­товувалися технічні засоби і які саме, що викрадено, де сховано краде­не, а якщо продано, то через кого, де, на яку суму, чи витрачені ці гро­ші, чи були спільники, хто саме, їх місцезнаходження.

Об’єктивність показань підозрюваного підтверджується результата­ми пред’явлення для впізнання (осіб, речей, знарядь злочину), слідчого експерименту.

Призначення експертиз. Під час розслідування крадіжок експертизи, що призначаються, можуть бути поділені на дві групи: а) ті, що призна­чаються для ідентифікації злочинця, знарядь злочину, взуття, транспор­тних засобів (або їх частин), дослідження способу подолання перешкод, укриття сховищ; б) ті, що призначаються для дослідження викраденого майна. До першої групи належать, наприклад, дактилоскопічна експер­тиза, судово-медична, трасологічна (в тому числі встановлення цілого за частинами), експертиза слідів нашарування тощо. До другої групи належать товарознавча, хімічна і біологічна експертизи.

Обшук. Головна мета обшуку полягає у виявленні й вилученні крадених речей, їх частин і предметів упаковки, використаного для вчинення крадіжки знаряддя, а також одягу та взуття, в які підозрюваний був одягнений у момент учинення крадіжки, які, можливо, містять на собі сліди з місця злочину.

Під час обшуку необхідно приділити увагу пошуку різних документів, які можуть полегшити розшук викраденого майна (квитанції торгових точок, ломбардів, камер схову, квитанції на грошові перекази і посилки, записки злодіїв, що свідчать про місце перебування або реалізації краденого), а також документи, що вказують на злочинні зв’язки підозрюваного чи на ймовірних співучасників (записки, фотознімки і т. ін.).

Пред’явлення для впізнання. Об’єктами впізнання зазвичай виступають крадене майно й особисті речі злочинця (предмети одягу, знаряддя злому тощо), втрачені чи забуті злодієм на місці крадіжки або викинуті ним у момент затримання чи вилучені у нього внаслідок особистого обшуку або за місцем проживання, а також засоби транспортування краденого майна. У тих випадках, коли очевидці запам’ятали особу, що вчинила крадіжку, об’єктом упізнання може бути і сам підозрюваний.

Слідчий експеримент. Зазвичай проводиться для перевірки або уточнення окремих обставин розслідуваної події. Суть і значення цієї слідчої (розшукової) дії полягає не лише в повторенні особою раніше даних нею показань, але і в демонстрації своїх дій. Наприклад, експериментальний показ крадієм спеціальних прийомів і способів відкриття замка або проникнення в житло через кватирку вікна, послідовності пересування в приміщенні з демонструванням, де і що він при цьому узяв, і т. ін. має істотне значення для з’ясування механізму крадіжки та причетності до неї саме підозрюваної особи.

Поряд із перевіркою можливості здійснення підозрюваним у крадіжці якихось дій, у провадженнях цієї категорії нерідко можуть перевірятися й оцінюватися висунуті слідчим версії щодо можливості сприйняття якогось явища чи об’єкта за допомогою органів чуття людини за певних умов (наприклад, чи в змозі був очевидець крадіжки, що впізнав злочинця, розгледіти й запам’ятати риси його обличчя з урахуванням певної відстані або ступеня освітлення).

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК

 

1. Криміналістична характеристика крадіжок

Найбільш розповсюдженою формою посягання на гарантовані Конституцією України майнові права громадян, охоронювані кримінально-правовими засобами, є крадіжка: таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України).

Ці кримінальні правопорушення підрозділяються на крадіжки: а) із приміщень (у тому числі з житла); б) кишенькові; в) автомобілів і ін. Конкретна подія крадіжки характеризується властивими їй індивідуальною сукупністю ознак. Однак узагальнення практики розслідування дозволяє виділити типові ознаки, що відносяться до обстановки, механізму вчинення крадіжки, закономірностей формування джерел відомостей про особу, поведінку злочинців, потерпілих і на цій підставі визначити основні елементи криміналістичної характеристики крадіжок приватного майна громадян: предмет кримінально протиправного посягання, спосіб вчинення крадіжки (готування, вчинення і приховування кримінального правопорушення), обстановка вчинення крадіжки, характеристики типових суб’єктів кримінального правопорушення, відомості про особу потерпілого. Кожний з перерахованих елементів поєднує цілу групу обставин, тісно пов’язаних і взаємообумовлених у конкретній розслідуваній події.

Прикладне значення криміналістичної характеристики в розслідуванні крадіжок полягає в наступному:

– створення пошукових моделей слідових комплексів для здійснення логічного аналізу механізму вчинення кримінального правопорушення при проведенні деяких невербальних слідчих (розшукових) дій (огляду місця події, обшуку, іноді – слідчого експерименту);

– визначення слідчих ситуацій та на цій основі – алгоритму дій слідчого, висунення версій, визначення на­пряму розслідування, вибору, підготовки та проведення слідчих (розшукових) дій, тактики прийняття та реалізації слідчих рішень;

– обрання тактики проведення вербальних слідчих (розшукових) дій (допитів);

– визначення напрямів збирання відомостей про підозрюваного за для повного та всебічного вивчення його особи;

– формулювання типових визначень функціональної ролі співучасників кримінального правопорушення при складанні процесуальних документів.

Спосіб вчинення крадіжки – основний елемент криміналістичної характеристики, оскільки поєднує єдиним задумом систему дій по готуванню, вчиненню і приховуванню кримінального правопорушення, нерідко виконуваних різними суб’єктами. Більшості крадіжок із приміщень, автомобілів передує попереднє вивчення місця (квартири, будинку, садиби, гаража, місця стоянки автомобіля). У цих цілях використовуються різні приводи для відвідування приміщень: під видом слюсаря, електрика, газівника, працівника соціальних служб тощо. Ціль відвідувань – визначення предмета крадіжки і місця його збереження, вивчення розташування приміщень, особливостей замикаючих пристроїв на дверях, вікнах, кількості мешканців і т.д. З метою визначення часу, протягом якого доступ до предмета крадіжки найбільш безпечний, злочинець спостерігає за приміщенням і особами, у ньому проживаючими, місцем стоянки автомобіля. Діями по готуванню є також виготовлення чи підшукання знарядь (виготовлення відмичок, підбор колекції ключів до замків різних конструкцій чи виготовлення їх, придбання інструментів для використання як знаряддя злому).

Крадіжки речей із приміщень і автомобілів з гаражів можна розділити на дві групи: а) вчинені з застосуванням технічних засобів (підібрані, підроблені ключі, відмички, інструменти); б) крадіжки предметів, доступ до яких вільний (відкриті вікна, незамкнені двері, залишені без догляду автомобілі, сумки, портфелі й ін.).

Як знаряддя злому використовуються як інструменти побутового призначення, так і спеціально виготовлені.

Більшість крадіжок відбувається з приховуванням слідів кримінального правопорушення. Злочинці заздалегідь передбачають шляхи відходу з місця крадіжки. Кишенькові крадіжки частіше відбуваються в місцях скупчення людей (вокзали, ринки, магазини й ін.). Квартирні крадіжки поширені в будинках, розташованих поблизу від зупинок міського транспорту. Нерідко приймаються міри до знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці кримінального правопорушення (рукавички, взуття великого розміру або жіноча, зміна зовнішнього вигляду предмета крадіжки, знищення маркувальних знаків і т.п.). Збут викрадених предметів нерідко також входить у спосіб приховування крадіжки. Викрадені продукти харчування, спиртні напої використовуються злочинцями для особистих потреб (іноді поблизу від місця крадіжки). Викрадене майно збувається, як правило, незнайомим особам. Іноді викрадені предмети на якийсь час (у надії на ослаблення роботи з його розшуку) злочинці ховають за місцем проживання, у родичів, знайомих, за місцем роботи, закапують у малолюдних місцях, а потім у зручний момент реалізують. Рідше викрадені предмети продаються скупникам краденого.

Спосіб вчинення кримінального правопорушення в більшості випадків дозволяє визначити деякі особливості особи, що скоїла крадіжку (стать, вік, рід занять і т.п.).

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок особистого майна громадян є обстановка, у якій вони відбуваються. Крадіжки відносяться до групи кримінальних правопорушень, місце вчинення яких локалізується просторово, у більшості випадків обмежено невеликою площею (ділянка місцевості, приміщення і т.д.).

Важливим елементом криміналістичної характеристики крадіжок є дані про типові сліди й інші джерела. Механізм слідоутворення при вчиненні крадіжки обумовлюється характером взаємодії злочинця з навколишньою матеріальною обстановкою. На місці події сліди залишають:

а)  злочинець (сліди ніг, рук, зубів, вушних раковин, губ, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинки одягу і взуття, запахові   сліди);

б)  знаряддя кримінального правопорушення (сліди розрубу, тиску, розпилу, удару, свердління, транспортних засобів і ін.). Усі сліди між собою пов’язані і відображають ознаки конкретного предмета або особи, а також механізму слідоутворення (характер дії, напрямок прикладення сили й ін.). На злочинці (тілі, одязі, взутті) і знаряддях, що використовувалися, також можуть залишатися сліди з місця події і від кримінально протиправних дій дій (ушкодження, нашарування фарби, ґрунту, металевих і дерев’яних обпилювань, крові, волокон тканини, вовни домашніх тварин і т.д.).

У криміналістичній характеристиці крадіжок важливе місце займають і відомості про особу злочинця. Злочинців, що вчиняють крадіжки приватного майна громадян, можна умовно розділити на дві групи: а) особи зі стійкою антигромадською установкою, що вчиняють крадіжки великої кількості предметів і добре продуманим способом. Вони можуть мати певну спеціалізацію (кишенькові, квартирні зі зломом або без нього, крадіжки автомобілів з наступним розбиранням і продажем деталей і ін.). Як правило, такі особи раніше засуджені за крадіжки чи інші кримінальні правопорушення і є організаторами кримінально протиправної групи; б) особи, що вчинили крадіжку в силу якихось конкретно сформованих обставин. Внутрішньо вони звичайно не підготовлені до вчинення кримінальних правопорушень, однак вчиняють крадіжку, коли зовнішня обстановка, найчастіше виктимна поведінка жертви, провокує на її здійснення (залишені без догляду особисті речі, незамкнені двері автомобіля і т.п.). Ці особи викрадають предмети, що знаходяться на очах (в основному невелику кількість) і намагаються швидко залишити місце крадіжки. Значну частку серед другої групи злодіїв складають неповнолітні. Характерним для обох груп злочинців є наявність корисливого мотиву.

У криміналістичній характеристиці крадіжок мають значення і дані про особу потерпілого. Злочинець, як правило, не випадково обирає об’єктом посягання майно конкретної особи (йому відомо про перебування в даній квартирі певних цінностей, про відсутність гаража у власника автомобіля, про звичку носити при собі значні грошові суми і т.д.). Задача слідчого зводиться до встановлення характеру зв’язку елементів у системі «жертва – злочинець». Типовими є зв’язки: а) зумовлюючі сам факт кримінального правопорушення чи окремі його обставини (предмет крадіжки, спосіб дій, місце, час). Найчастіше це зв’язки побутові чи виробничі; б) зумовлюючі образ дій злочинця і потерпілого після вчинення крадіжки (дії злочинця по вчиненню психічного впливу на потерпілого з метою примусити відмовитися від правдивих показань).

2. Початковий етап розслідування крадіжок.

Вихідні дані про крадіжки надходять з різних джерел; а) заяви потерпілих; б) заяви громадян про кримінально протиправну діяльність конкретних осіб; в) затримання на гарячому; г) інші джерела.

Для початку кримінального провадження необхідно, щоб у первинних матеріалах містилися дані про характер і обставини події, а також про настання визначених наслідків (затримання на гарячому, явка з повинною тощо). Якщо відомості про факт крадіжки недостатні або викликають сумніви в їхній достовірності, необхідно провести попередню перевірку. Неприпустима підміна розслідування крадіжки перевіркою первинних матеріалів про неї. У відповідності зі ст. 214 КПК України перевірка повинна проводитися оперативно з метою протягом 24 годин з моменту реєстрації заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення прийняти рішення про внесення її до ЄРДР або ні.

Зміст початкового етапу розслідування крадіжок визначається слідчою ситуацією, що склалася в залежності від часу, що пройшов з моменту крадіжки або виявлення її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків і ін. Кожна конкретна крадіжка на початковому етапі розслідування характеризується властивою тільки їй слідчою ситуацією. Однак узагальнення слідчої практики дозволяє виділити деякі найбільш типові слідчі ситуації, що визначають загальний напрямок розслідування, його тактичні задачі, засобом рішення яких є тактичні операції – комплекс погоджених між собою слідчих і оперативно-розшукових дій, об’єднаних загальною метою.

Типові слідчі ситуації:

1. Інформація про крадіжку надійшла в момент її вчинення.

Типові завдання розслідування в першій ситуації:

– встановити сутність події;

– визначити ознаки складу кримінального правопорушення в діях затриманих осіб;

– встановити вид, особливості та об’єм викраденого майна;

– організувати його розшук (якщо злочинці встигли позбутися викраденого).

Типовий комплекс дій із вирішення типових завдань розслідування в першій ситуації:

1. Провести затримання злочинця, якщо останній був виявлений під час вчинення ним кримінального правопорушення або відра­зу після цього, в результаті переслідування «за гарячими слідами».
2. Провести особистий обшук затриманого відразу після затримання з метою виявлення викрадених пред­метів, інструментів, знарядь, які використовувалися для відпирання запірних пристроїв тощо.
3. Провести освідування затриманого з метою вияв­лення на його тілі яких-небудь пошкоджень (ран, по­дряпин), які могли утворитися в результаті його прони­кнення у приміщення та вчинення ним кримінального правопорушення.
4. Допитати осіб, які проводили затримання злочин­ця, а також свідків з метою з’ясування обставин затри­мання.
5. Провести огляд місця події та місць, прилеглих до нього, з метою виявлення слідів злочинця та використаних засобів і знарядь.
6. Допитати потерпілого з метою визначення предмета крадіжки, обстановки кримінального правопорушення.
7. Провести обшук за місцем помешкання затриманого (затриманих) та, якщо є підстави, то за місцем помешкання їх родичів, знайомих, інших осіб.
8. Оглянути вилучені речі та предмети, перевірити вилучене за обліками для встановлення причетності пі­дозрюваного до вчинення інших епізодів серії крадіжок.
9. Допитати свідків про обставини крадіжки та при­кмети, особу злочинця (злочинців).
10. Пред’явити для впізнання потерпілому майно, вилучене у затриманого.
11. За допомогою аналізу інформації, що міститься в нерозкритих кримінальних провадженнях, базах даних НДЕКЦ, провести криміналістичне ототожнення крадіжки, що розслідується з іншими аналогічними кримінальними правопорушеннями.
12. Призначити судові експертизи.
13. Пред’явити для впізнання свідкам затриманих осіб.
14. Визначення та проведення комплексу заходів, спря­мованих на відшкодування матеріальної шкоди, завдано­го потерпілим в результаті вчинення підозрюваним серії крадіжок.
15. Відомості, що надійшли до правоохоронних органів, свідчать про вчинення крадіжки конкретними особами, які зникли з місця події.

Типові версії в другій ситуації:

1. Про місцезнаходження злочинця:

          – злочинець залишився в тому населеному пункті, де вчинив крадіжку.

          – злочинець знаходиться поза межами населеного пункту, де вчинено крадіжку.

          – злочинець залишився на легальному або перейшов на нелегальне положення.

2. Про місцезнаходження викраденого майна:

          – викрадене майно знаходиться в особистому користу­ванні злочинця (наприклад, сам носить викрадений одяг).

          – викрадене приховано (в тайнику або в родичів, близьких знайомих, тимчасово залишено в підвальному чи горищному приміщенні будинку тощо).

          – викрадене реалізоване (злочинними каналами; ле­гальними каналами).

          – викрадене подаровано кому-небудь з близького ото­чення.

Типовий комплекс дій із вирішення ти­пових завдань розслідування в другій ситуації:

1. Провести огляд місця події та місць, прилеглих до нього (ліфт, горище, дах, дитячі майданчики, підвал і т.і.) з метою виявлення слідів перебування злочинця.
2. Допитати потерпілого.
3. Виявити та допитати свідків-очевидців.
4. Провести підвірно-поквартирний обхід з метою ви­явлення та допиту ще не встановлених свідків-очевидців.
5. Організувати групу переслідування за «гарячими слідами», якщо з моменту вчинення крадіжки до приїзду слідчого і слідчо-оперативної групи пройшов незначний час.
6. Проінформувати працівників Національної поліції прилеглих до місця події районів про ознаки злочинця та викраденого ним майна.
7. Представити для впізнання свідкам-очевидцям кримінального правопорушення, які запам’ятали зовнішність злочинця (ців) та здат­ні його (їх) впізнати, фотознімки осіб, які розшукуються за вчинення аналогічних злочинів.
8. Скласти зі слів свідка фоторобот злочинця (ців) та надіслати його в якості орієнтування в суміжні підрозділи Національної поліції.
9. Якщо за фотознімками особа злочинця впізнана, то з архівних даних встановлюється його адреса, родичі, коло знайомих, зв’язки тощо.
10. Допитати членів родини, знайомих підозрюваного.
11. Допитати сусідів за місцем помешкання підозрю­ваного.
12. Допитати сусідів за місцем помешкання його ро­дичів, близьких знайомих, колег по роботі.
13. Провести огляд та, якщо є підстави, обшук за місцем помешкання підозрюваного, а також за мі­сцем помешкання його родичів, близьких знайомих.
14. Організувати патрулювання місць можливого збу­ту та зберігання викраденого (ломбарди, камери схову).
15. Відпрацювати оперативним шляхом дані про зло­чинні канали збуту.
16. Дослідити інформацію про раніше розкриті та нерозкриті аналогічні кримінальні правопорушення.
17. Направити запити про наявність судимості.
18. Витребувати копії вироків.
19. Надійшла інформація про факт вчинення крадіжки невідомими особами

Типовий комплекс дій із вирішення типових завдань розслідування в третій ситуації:

1. Встановити подію кримінального правопорушення.
2. Встановити особу злочинця (злочинців), організу­вати їх розшук та затримання.
3. Організувати пошук викраденого майна.
4. Провести огляд місця події та території, прилеглої до нього з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів-відображень злочинця, знарядь та засобів.
5. Допитати потерпілого.
6. Встановити та допитати свідків.
7. Призначити криміналістичні експертизи.
8. Перевірити об’єкти за криміналістичними та оперативними обліками.
9. Вивчити розкриті та нерозкриті кримінальні провадження за аналогічними кримінальними правопорушеннями, вчиненими в даному районі та сусідніх населених пунктах.
10. Перевірити осіб, на яких вказує потерпілий, на причетність до вчиненого кримінального правопорушення.
11. Відпрацювати оперативним шляхом дані про злочин і викрадене.

Особливе значення на цьому етапі має розробка погоджених планів слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій з метою усунення дублювання. Організуючий початок у цій діяльності належить слідчому. У план повинні бути включені: а) питання, що підлягають вирішенню оперативно-розшуковими мірами (про місце перебування злочинця, що сховався, можливі місця збуту викраденого й ін.); б) слідчі (розшукові) дії з указівкою конкретних цілей їхнього проведення – враховуються й негласні слідчі (розшукові) дії (обшук на квартирі підозрюваного з метою його розшуку); в) слідчі (розшукові) дії, при проведенні яких необхідна участь працівників карного розшуку (затримання, обшук); г) слідчі (розшукові) дії.

3. Наступний етап розслідування крадіжок.

Наступний етап розслідування крадіжок залежить від результатів початкового етапу розслідування, проведених слідчих (розшукових) дій та  позиції, яку займає підозрюваний після повідомлення про підозру в учиненні крадіжки: визнає себе винним повністю, визнає себе винним частково, не визнає себе винним, відмовляється давати показання.

Основними завданнями наступного етапу розслідування крадіжок є:

– формування системи доказів для повідомлення особі про підозру в вчиненні крадіжки;

– встановлення всіх співучасників крадіжки і збір доказів, які їх викривають;

– збирання інформації щодо особистості кожного з підозрюваних;

– забезпечення відшкодування збитків, заподіяних крадіжкою.

Типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування:

1. Підозрюваний визнає себе винним повністю або частково. Основними тактичними завданнями в цій ситуації є максимальна деталізація показань та їх підтвердження якомога більшою кількістю фактів, які після додаткової перевірки можуть стати цінними доказами (сприяють вилученню викраденого майна або засобів учинення та приховування крадіжки, встановленню та затриманню співучасників крадіжки, виявленню інших фактів крадіжок тощо)

Вирішення цих завдань досягається належним проведенням таких слідчих (розшукових) дій, як обшук (якщо він не проводився на початковому етапі розслідування), пред’явлення для впізнання, одночасний допит двох чи більше раніше допитаних осіб, призначення експертиз, слідчий експеримент.

2. Підозрюваний не визнає себе винним. Основними тактичними завданнями в цій слідчій ситуації є критичний аналіз та перевірка показань підозрюваного, викриття неправди з його боку та спростування неправдивого алібі, запобігання протидії розслідуванню як з його боку, так і з боку близьких йому осіб, встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню крадіжки.

Задля вирішення зазначених завдань слідчий повинен спрямувати свої дії на розшук викраденого майна, виявлення й допит нових свідків, призначення експертиз, які не призначалися на початковому етапі розслідування.

ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

 

Основними завданнями трасологічної експертизи є:

– ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об’єктів за матеріально фіксованими слідами – відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь;

– діагностика (установлення властивостей, станів) об’єктів;

– ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо).

Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об’єктів.

Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об’єктів.

Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту необхідно надати:

– предмети зі слідами, а якщо вилучити їх неможливо, то копії слідів (зліпки, фотознімки);

– об’єкти, якими, за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), могли бути залишені ці сліди; дані про час виявлення слідів, умови, у яких були об’єкти зі слідами до їх направлення на експертизу.

Якщо експертові надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на поверхні предмета (місцевості).

Об’єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.

Поверхня предмета, на якому є сліди, що легко пошкоджуються, наприклад сліди рук, різного роду нашарування тощо, не повинна контактувати з матеріалом упаковки.

Порівняльні зразки позначаються індивідуальними позначками і посвідчуються підписом органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Рекомендації, що стосуються підготовки порівняльних зразків за підвидами трасологічної експертизи, викладені у відповідних частинах цього розділу.

Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкарпеток, панчіх; експертиза слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошкоджень на об’єктах, слідів нашарувань на об’єктах; експертиза слідів ніг (лап) тварини; експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слідів знаряддя та інструментів; експертиза слідів транспортних засобів; експертиза замикальних та контрольних засобів; експертиза слідів поділу цілого на частини; експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах; експертиза вузлів та петель.

Не виключається можливість проведення трасологічної експертизи за слідами інших слідоутворювальних об’єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів масового виробництва тощо. З приводу можливостей експертиз і підготовки матеріалів для їх проведення слід отримувати консультації від експерта (спеціаліста).

Експертиза слідів рук (дактилоскопічна експертиза)

Основним завданням дактилоскопічної експертизи є ідентифікація особи за слідами її рук, які залишені на місці події. Якщо версія про особу, що залишила слід, ще не висунута, а також якщо слідчий вважає за потрібне встановити, чи є на предметах обстановки місця події невидимі або слабовидимі сліди, перед експертом може постати питання про наявність такого роду слідів і їх придатність для ідентифікації особи.

Експертиза слідів рук вирішує і ряд неідентифікаційних завдань, пов’язаних з визначенням механізму слідоутворення, особливостями будови руки, яка залишила слід, деякими іншими характеристиками слідоутворювального об’єкта.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Чи є на об’єкті сліди рук?

– Чи придатні дані сліди для ідентифікації особи?

– Чи залишені сліди рук конкретною (однією) особою?

– Чи залишені однією особою сліди рук, вилучені в різних місцях?

– Чи є на даному предметі сліди рук і якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації?

– Якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди?

– Які особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо)?

– Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди?

– У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?

– Чи були сліди до вилучення на поверхні конкретного об’єкта?

– Чи є ознаки перенесення вилучених слідів з однієї поверхні на іншу?

Об’єктами дослідження з метою ідентифікації особи за папілярними лініями рук є сліди пальців та (або) долонь.

Речові докази, на яких знайдено сліди рук або припускається їх наявність, мають надсилатися експерту в якомога коротші строки.

Експертиза може бути проведена також шляхом дослідження копії сліду на слідокопіювальній плівці, зліпка об’ємного сліду або масштабного фотознімка сліду.

Як порівняльні зразки надаються експериментальні відбитки нігтьових фаланг пальців або відбитки долонь осіб, які підлягають перевірці.

До кола осіб, що перевіряються, слід включати і тих, що не причетні до скоєння злочину, якщо вони могли залишити сліди на місці події, наприклад мешканців квартири, в якій скоєно крадіжку. Установлення того факту, що слід залишила саме ця особа, виключить пошук нових підозрюваних і призначення зайвих експертиз.

Якщо в процесі слідчого огляду не було встановлено, якою частиною руки залишено слід, експерту направляються експериментальні відбитки всіх трьох фаланг пальців рук, а також відбитки долонь. Коли є дані, які вказують на те, що слід залишено крайньою верхньою ділянкою нігтьової фаланги, крім відбитків нігтьових фаланг, додатково відбираються відбитки цих ділянок.

Якщо мається на увазі, що сліди рук після проведення дактилоскопічної експертизи будуть направлені на судово-медичну експертизу (для встановлення групи крові тощо), про це слід зазначити в документі про призначення дактилоскопічної експертизи (залучення експерта), що дасть змогу уникнути застосування методів, які виключають надалі проведення судово-медичного дослідження об’єкта.

Експертиза слідів ніг людини та взуття

Основними завданнями цього виду трасологічної експертизи є ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та вирішення діагностичних завдань з установлення особливостей пересування людини, розміру взуття, зросту людини тощо.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Чи є на даній поверхні (даному предметі) сліди босих ніг (панчіх, шкарпеток, взуття) людини та чи придатні ці сліди для ідентифікації людини (панчіх, шкарпеток, взуття)?

– Чи залишені сліди даною особою чи це сліди від шкарпеток, панчіх чи взуття, вилучених у певної особи?

– Чи залишені сліди ніг (шкарпеток, панчіх, взуття), виявлені в різних місцях, однією особою (сліди тих самих шкарпеток, панчіх, взуття)?

– Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки (розмір, ступінь зношування тощо)?

– Який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди?

– Які особливості ходи людини відбились у “доріжці слідів”?

– Який механізм утворення слідів взуття?

Якщо об’єктом експертизи є зліпок об’ємного сліду або поверхневий відбиток босої ноги, для порівняльного дослідження виготовляються 2-3 експериментальні зліпки (відбитки) з босої ноги особи, що підлягає дослідженню.

Коли об’єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду взуття, то експерту, крім цього об’єкта, направляється і саме взуття. У цьому разі порівняльні зразки виготовляються експертом.

Якщо об’єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду шкарпеток (панчіх), надітих на ноги, то на експертизу, крім зазначеного об’єкта, надаються 2-3 експериментальні зразки зліпків (відбитків) шкарпеток (панчіх), надітих на ноги особи, що перевіряється, а також самі шкарпетки або панчохи.

Взуття направляється на дослідження в тому вигляді, у якому воно було виявлене.

Якщо взуття після події і до моменту вилучення носилось або ремонтувалось, то про це слід повідомити експерта.

Експертиза слідів злому, інструментів, виробів масового виробництва

Основним завданням експертизи є:

– установлення конкретного екземпляра або виду (характерних особливостей) знаряддя, інструмента, агрегату за слідами його дії;

– установлення механізму (способу) злому (іншої дії), напрямку, в якому проводився злом перешкоди (з внутрішнього або зовнішнього боку), типу (виду) виробу, що залишив слід, способу його виготовлення тощо.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Чи даним знаряддям (інструментом) було вчинено злом або іншу дію (зрубано дерево, спиляно гілку, перекушено дріт тощо)?

– Чи не залишено сліди злому, вилучені з різних місць подій, тим самим знаряддям?

– Одним чи декількома знаряддями було вчинено злом?

– Знаряддям якого виду вчинено злом?

– З якого боку (внутрішнього чи зовнішнього) було вчинено злом перешкоди (стіни, вікна, ґрат тощо)?

– Яким способом розділено предмет (шляхом розрізування, розрубування, розпилювання, свердління тощо)?

– Чи виготовлено виріб за допомогою заводського обладнання?

– Чи виготовлений(і) даний виріб (дані вироби) масового виробництва на певному агрегаті (прес-формі, штампі тощо)?

– Знаряддям (інструментом) якого виду проведено обробку виробу?

– Заводським чи саморобним способом закупорені пляшки?

– Яким способом відкривались або закупорювались пляшки (інша тара)?

– Яким способом (заводським чи саморобним) наклеювались етикетки (контрольні марки)?

– Чи переклеювалися етикетки (контрольні марки)?

Для дослідження, як правило, експерту надається(ються) предмет (предмети) зі слідами.

Як виняток, можуть бути надані зліпки з об’ємних об’єктів. Якщо об’єкт є громіздким (наприклад, прес), надаються його слідоутворювальні деталі. Вилучення частин об’єктів доцільно проводити за участю експерта-спеціаліста.

Якщо об’єктом дослідження є сліди свердління, розпилювання, роздроблення, експерту слід надавати також стружки, ошурки, тирсу, тріски, що знайдені на місці події, і вказати їх локалізацію відносно перешкоди чи іншого об’єкта. Якщо з обставин справи видно, що згадані частки можуть утворитися внаслідок дії не лише тих знарядь, які перевіряються, про це слід повідомити експерта.

На частинах предметів зі слідами необхідно позначити їх просторове положення (верх, низ, зовнішній або внутрішній бік тощо).

Якщо потрібно встановити напрямок зруйнування віконного скла, експерту надається рама із залишками уламків, а також усі уламки з місця події.

Якщо завданням експертизи є ідентифікація агрегату (штампа, прес-форми тощо), на якому виготовлено виріб масового виробництва, то експерту бажано надати, крім виробу, також і можливість оглянути агрегат, який ідентифікується.

Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) з’ясувати, чи не піддавався агрегат, який підлягає ідентифікації, ремонту або налагодженню, і при позитивній відповіді на це питання повідомити експерта, у чому полягав ремонт (налагодження), коли він проводився, які деталі замінювались. У цих випадках бажано надати вироби, виготовлені на даному агрегаті до його ремонту.

Експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв (засобів)

Об’єктами експертизи є замки та інші замикальні пристрої, пломби, контрольні пристрої (засоби).

Основними завданнями експертизи є встановлення факту і способу відмикання (злому) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, – ідентифікація пломбувальних лещат, факту переклеювання паперових контрольних засобів.

 Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Чи справний механізм замка? Якщо ні, то в чому полягає несправність?

– Чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками, підібраними або підробленими ключами)?

– У який спосіб відімкнений (зламаний) замок?

– Чи одним способом відімкнені (зламані) надані замки?

– У якому стані (замкненому, відімкненому) був замок у момент його пошкодження?

– Чи можливо відімкнути даний контрольний замок без пошкодження контрольного вкладиша?

– Чи можливо відімкнути даний замок за допомогою інструмента (предмета), що був вилучений у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?

– Знаряддям якого виду зламано замок?

– Чи зламано замок знаряддям, вилученим у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?

– Чи відмикався замок за допомогою даного ключа (відмички)?

– Чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його копії або зліпка?

– Чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами?

– Чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби?

– Чи розкривалась і обтискувалась повторно пломба після її обтиснення пломбувальними лещатами?

– У який спосіб і за допомогою якого знаряддя була розкрита і повторно обтиснена пломба?

– Чи можливо з даної пломби витягти матеріал, що використовувався при опломбуванні (дріт, шпагат, шнур), без порушення її цілісності?

– Знаряддям якого виду розкривалась пломба?

– Який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях пломби?

– Чи не розкривалась пломба наданим знаряддям?

– Чи були додержані правила пломбування при накладанні даної пломби?

– У який спосіб відмикався (знімався) та повертався на місце даний контрольний пристрій?

Якщо об’єктом дослідження є замки, експерту, крім замків, направляються відмички й інші предмети, які могли використовуватися для відмикання або злому замка, а також усі ключі від цих замків.

Замки надаються на дослідження у тому стані, у якому вони знайдені на місці події та вилучені. Устромляти у замкову щілину будь-які предмети (у тому числі штатні ключі), а також проводити інші експерименти із замками до їх експертного дослідження забороняється.

Вилучення замків із сейфів та інших сховищ слід доручати експертові (спеціалістові).

Для вирішення питання про те, чи розкривалась пломба, експертові надаються сама пломба, пломбувальні лещата, якими її повинні були пломбувати, або експериментальні пломби, обтиснені цими лещатами.

Щоб забезпечити проведення експертних експериментів, слід надати експертові 10-15 необтиснених пломб, аналогічних тим, що досліджуються, а також зразки матеріалів (дріт, шпагат, шнур), які використовувались при опломбовуванні.

Експертиза цілого за частинами

Експертизою встановлюється, чи мають частини предмета (знайдені уламки, шматки, осколки тощо) спільну лінію (поверхню) розділення, тобто чи становили вони раніше одне ціле.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Чи становили знайдені частини єдине ціле (чи є осколки скла частинами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від певного поліна тощо)?

– Яким способом відокремлено від предмета його частину?

– Який механізм відокремлення від предмета його частини (частин)?

– Чи становили складно-складове ціле конструктивні частини об’єкта?

– До якого виду належить предмет, частина якого вилучена з місця події?

На експертизу надаються всі знайдені частини, які, можливо, раніше складали один предмет.

Експертиза слідів транспортних засобів

Основними завданнями трасологічної експертизи слідів транспортних засобів є ідентифікація (ототожнення) конкретної одиниці транспортного засобу за частинами та слідами, що залишені його частинами; діагностика (установлення властивостей та стану об’єктів) та ситуаційні завдання (установлення механізму слідоутворення, механізму взаємодії транспортного засобу з іншими об’єктами).

Сліди транспортних засобів містять значний обсяг інформації, яка може бути використана для встановлення виду (типу), марки транспортного засобу, напрямку його руху тощо.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Яким видом (типом, моделлю) та якими частинами транспортного засобу залишені сліди?

– Чи залишені сліди даним транспортним засобом (його частинами)?

– Яким колесом транспортного засобу залишені сліди (правим, лівим, переднім, заднім)?

– Якою моделлю шини залишені сліди?

– Чи піддавалася покришка шини транспортного засобу, слід якої виявлений на місці події та наданий для дослідження, відновлювальному ремонту?

– Чи є на даному об’єкті (одязі потерпілого, огорожі дороги, дорожньому покритті тощо) сліди транспортного засобу?

– Чи утворилися сліди на об’єкті в результаті його переїзду колесами транспортного засобу?

– Яка послідовність утворення пошкоджень на транспортному засобі?

– Який механізм утворення слідів на транспортному засобі?

– Чи є знайдений предмет (його фрагмент) (уламки кронштейна, гайки, фрагменти фарного розсіювача або вітрового скла, фрагменти лакофарбового покриття) частиною наданого для дослідження транспортного засобу?

– Який механізм утворення пошкоджень на вітровому склі транспортного засобу?

– На який вид транспортного засобу був установлений розсіювач, уламки якого надані для дослідження?

– Яка причина руйнування (механічний удар, термічний вплив, вибух тощо) скла, розсіювача?

– Яке взаємне розташування транспортного засобу і пішохода у момент наїзду?

– Чи мав місце факт контактної взаємодії транспортного засобу з іншим об’єктом (ділянкою місця події)?

– Надані в переліку питання можуть вирішуватися під час проведення комплексного дослідження разом з іншими спеціалістами.

ТОВАРОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА

Основними завданнями товарознавчої експертизи є:

– визначення вартості товарної продукції;

– визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері;

– визначення характеристик об’єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності;

– визначення змін показників якості товарної продукції;

– установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника;

– визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

– Яка вартість об’єктів дослідження на території України (із зазначенням дати, на яку необхідно провести оцінку)?

– Яка вартість об’єктів дослідження при перетині митного кордону України (із зазначенням дати, на яку необхідно провести оцінку)?

– Яке найменування та призначення товарів?

– Чи відповідають маркувальні дані дійсним товарним характеристикам товару?

– Чи відповідає якість виробу вимогам стандартів, технічних умов, наданим зразкам за органолептичними показниками?

– Які дефекти має конкретний товар? Чи є ці дефекти істотними? Чи можлива реалізація (експлуатація) товару за наявності виявлених дефектів?

– Які умови приймання, зберігання та відпуску товару?

– Чи відповідає маркування та пакування товару вимогам нормативно-технічної документації або зразкам?

– Яким підприємством і коли виготовлено товар (за умови наявності маркувальної інформації або відповідних супровідних документів)?

– Яким характеристикам відповідає товар згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності?

– Який розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна внаслідок пошкодження цього майна (при пожежі, залитті тощо)?

– Яка ринкова вартість зерна (зернобобових культур) станом на дату укладення контракту (на поточну дату) з урахуванням його якісних показників?

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід зазначити суть позовних вимог або обставини кримінального провадження, за яким призначено експертизу.

Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту надається об’єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцезнаходженням. Якщо доступ до об’єктів обмежений, то орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов’язаний(а) забезпечити експерту можливість їх огляду. Огляд за потреби проводиться у присутності сторін у справі (інших зацікавлених осіб).

Об’єкти дослідження направляються експерту в упаковці, що забезпечує їх збереження.

Якщо перед експертом поставлено питання про вартість товару (майна), орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), як правило, зазначає, станом на який час належить вирішувати поставлене питання.

На експертизу може бути поставлене питання про вартість відсутнього товару (майна). У таких випадках у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається про відсутність об’єкта та вказуються матеріали справи, на підставі яких повинна проводитись експертиза (рахунки, товарно-транспортні накладні, описи в позовних заявах, протоколах допиту потерпілих тощо).

Завдання:

1. Оцініть ситуацію на відеозаписі. Надайте правову кваліфікацію. Визначте особливості даної події.

2. Опишіть алгоритм дій слідчо-оперативної групи при виявленні факту, зображеного на відеозаписі. Чи є необхідність залучення спеціальних служб? Якщо так, то яких саме?

3. Визначте першочергові слідчі (розшукові) дії.

4. Які види експертиз є доцільними у контексті даної події?